Сторінка пам’яті
Габор (Хай) Микола Миколайович
Микола народився 30 травня 1989 року. Навчався у закладі загальної середньої освіти №4, згодом – у Бориславському професійному ліцеї. Працював в охороні НГВУ “Бориславнафтогаз”, а потім виїхав за кордон. З початком повномасштабної війни повернувся і добровольцем пішов захищати свою країну.
Він захищав українські кордони на Донеччині в Бахмутському районі, а останній час перебував на Запорізькому напрямку. За станом здоров’я його демобілізували. Дорогою додому серце воїна зупинилося. Декілька сотень кілометрів він не доїхав до рідного міста.
Микола проявив справжній патріотизм, відвагу та самопожертву заради Батьківщини. Низький уклін та щирі співчуття рідним і близьким. Нехай пам’ять про Захисника живе вічно.
Герої не вмирають!
Стадник Руслан Володимирович
Руслан Стадник народився 30 липня 1979 року у Трускавці Львівської області. 1997 року закінчив Професійно-технічне училище №7 м. Борислава, де здобув професію кухаря.
Руслан був помічником гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7079. Загинув боєць 26 січня 2024 року в районі села Табаївка Харківської області.
Бойко Назар Іванович
Назар народився 6 квітня 1992 року в м. Борислав. Після закінчення 9 класу навчався у 2007-2010 рр. в ліцеї за професією Електрогазозварник.
Пізніше переїхав з мамою на постійне проживання у с. Залокоть Дрогобицького району. Він з самого початку війни добровольцем став на захист держави.
Воїн Назар загинув 14 січня 2024 року від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка, Покровського району, Донецької області, внаслідок мінометного обстрілу. Служив у званні солдат, стрілець-зенітник.
Максим’як Василь Миколайович
Василь проживав у Бориславі, навчався у школі №6, далі – у професійно-технічному училищі №7 на електрика, пізніше працював оператором котельні.
До лав Збройних сил України вступив у березні 2023 року. Службу проходив у складі 42 окремої механізованої бригади.
Загинув поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району на Донеччині 12 листопада.
У Героя залишився рідний брат. Складаємо щирі співчуття близьким Захисника.
Вічна пам’ять і шана вірному сину України!
Батюк Мар’ян
10 жовтня, на війні поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області внаслідок штурмових дій загинув Мар’ян Батюк, мешканець села Ясениця-Сільна Бориславської громади. Нещодавно йому виповнився 31 рік.
До лав Збройних Сил України Мар’ян вступив у травні цього року. З різницею в декілька днів служити пішов і його брат Михайло.
Мар’ян навчався у Ясенице-Сільнянській школі, згодом – у професійно-технічному ліцеї у Бориславі. Працював електриком. Всі пам’ятають Мар’яна спокійним, вихованим, працьовитим та дружелюбним.
Без рідної людини залишилися тато, брат та його дружина, маленький племінник.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку воїна нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)
Вічна шана Герою! Пам’ять про нього та його подвиг навіки житиме у наших серцях!
Пирін Роман
22 вересня війна забрала ще одного нашого випускника – Романа Пиріна.
Роман народився 28 вересня 1968 року. Проживав у селі Монастир-Дережицький. Закінчив місцеву школу в селі Дережичі, у 1986 році професійно-технічне училище м. Борислава, де здобув професію електромонтажника-наладчика.
Працював на Дрогобицькому машинобудівному заводі.
З початком повномасштабного вторгнення росії на українські землі, Романа мобілізували. З кінця березня 2022 року він став на захист України, в складі ВЧ 3028 Національної Гвардії України.
Виконував бойові завдання з захисту України на передових позиціях фронту. На жаль, під час захисту України, життя воїна обірвалось в районі населеного пункту Роботине Запорізької області.
З рідних у Героя залишилась дружина, мама, двоє синів та невістка.
Юзефович Микола
22 вересня, на 56-ому році життя обірвалося життя українського Захисника Миколи Юзефовича.
Військовослужбовець захищав рідну землю на Донеччині поблизу м. Торецьк Бахмутського району. Від серцевої недостатності життя Героя зупинилося.
Юзефович Микола Миколайович народився 5 березня 1968 року. Навчався у Бориславському закладі загальної середньої освіти №1, 1983-1986 рр – у професійно-технічному ліцеї, де здобував професію дизеліста-моториста. Закінчив Львівський політехнічний університет.
У Захисника залишилося двоє синів Стефан та Марко і рідна сестра Леся. Приносимо щирі співчуття всім, хто втратив рідну та близьку людину. Вклоняємося Захиснику і дякуємо йому за кожен світанок, день та спокійну ніч.
Вічна пам’ять!
Герої не вмирають!
Лесніченко Сергій
Сергій народився 21 квітня 1982 року. Виріс в місті Бориславі, навчався в ЗСШ №4. Здобув професію електромонтажника-наладчика в професійно-технічному училищі №7 м. Борислава (1997 – 2000 н.р.).
Після повномасштабного вторгнення став на захист України. Був звʼязківцем. Ніс службу в складі 63 бригади на Херсонщині, Миколаївщині, Донеччині, воював під Бахмутом. Занедужавши, приїхав додому на лікування. 16 вересня 2023 р. серце воїна перестало битися. У нього залишилися мама й тато, двоє сестричок.
Герої не вмирають!
Вічна пам’ять і слава Захиснику!
Марітчак Володимир
30 серпня, загинув наш захисник Володимир Марітчак.
Володимир народився і проживав селі Ясениця-Сільна, навчався в Ясенице-Сільнянській школі, 1996-1999 рр. у Професійно-технічному училищі №7 м. Борислава на зварювальника.
Він був мобілізований до лав ЗСУ у грудні 2022 року. 30 серпня 2023 року в районі населеного пункту Вербове Запорізької області в результаті мінометного обстрілу з боку противника Володимир загинув. Виконуючи бойове завдання, він віддав найцінніше – власне життя.
Героя гірко оплакує мама, сестра з чоловіком, двоє племінників…
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку воїна нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)
Вічна шана, честь і слава Герою! Слава Україні!
Нінадовський Микола
20 червня, поблизу населеного пункту Серебрянка Бахмутського району на Донеччині загинув ще один наш випускник.
Микола народився 18 квітня 1981 року, навчався в Бориславській ЗОШ №6, пізніше в Бориславському професійному ліцеї за професією радіомеханік з обслуговування радіотелевізійної апаратури. Він з гідністю пройшов вогонь АТО у 2015-2016 роках і з травня 2022 року знову взяв до рук зброю, аби назавжди вигнати окупанта зі своєї Держави.
Не судилось Герою побачити перемогу України тут, на землі, він пішов у вічність, щоб захищати рідну Батьківщину з небес. У Героя залишилась мама і ще двоє братів, які також у лавах ЗСУ захищають рубежі держави.
У березні 2023 указом Презедента України старшому солдату Миколі Нінадовському за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоїли орден «За мужність» III ступеня. Але отримав він його уже посмертно.
Вічна і Світла пам’ять Герою!
Гвоздецький Тарас
13 червня війна обірвала молоде життя Тараса Гвоздецького. Всього 26 років було українському Захиснику. Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Навчався Тарас у закладі загальної середньої освіти №4. З 2012 року здобував професію “Електрогазозаврник; електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах” у Бориславському професійному ліцеї. У Збройні Сили України був призваний ще у березні 2023 року.
У нього залишилися мама, тато та чотири сестри. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Героя, складаємо руки у молитві за полеглого воїна, що віддав стукіт свого серця за кожного з нас.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку воїна нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)
Герої не вмирають!
Стасишин Тарас
26 квітня захисник поклав своє життя на Донеччині, неподалік Бахмута. Тарас навчався у ЗЗСО №8, згодом – у нашому ліцеї на кухаря. Пізніше навчався в університеті в м. Дубляни на автомеханіка. Захищав Україну у зоні проведення АТО у 2015 році. 25 лютого, одразу в перші дні повномасштабного вторгнення, одним з перших став на захист своєї країни.
У Тараса залишилася дружина Леся та дві донечки: 11-річна Ангеліна та 20-річна Наталя. Складаємо щирі співчуття рідним та молимося за упокій душі полеглого воїна, який до останнього подиху та биття серця боронив рідну землю.
Нагоджений медаллю “Хрест Патріота України” посмертно.
Світла пам’ять і вічна шана Герою, який віддав життя за Незалежність та територіальну цілісність України. Герої не вмирають!
Дурнота Андрій Андрійович
Андрій загинув 1 квітня поблизу Майорська на Донеччині, отримавши осколкове поранення.
Навчався у Бориславському ЗЗСО №3, а потім — у нашому професійному ліцеї. Захищав Україну у складі 24 окремої механізованої бригади. Службу проходив за контрактом з березня 2021 року. З початку повномасштабного вторгнення боронив кордони нашої землі у зоні ведення бойових дій.
Йому було всього лише 20. У листопаді 2022 року Андрій одружився. Все життя попереду, яке в одну мить обірвала клята війна.
Без найріднішої людини залишилися молода дружина, мама і тато, брати та сестри.
Нагоджений медаллю “Хрест Патріота України” посмертно.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку воїна нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)
Щирі співчуття рідним! Вічна пам’ять Герою!
Ніконов Дмитро Валерійович
Дмитро народився 1 жовтня 1982 року у Бориславі. Навчався у закладі загальної середньої освіти № 1. З вересня 1997 до травня 1999 навчався у Професійно-технічному училищі № 7 за професією “Електромонтажник-наладчик”.
У лютому 2022 року був мобілізований. А вже у квітні отримав важке осколкове поранення голови у боях під Бахмутом. 23 березня 2023 року, помер у військовому госпіталі у Львові.
У Дмитра залишилося три донечки та син, мама, брат… Щирі співчуття рідним і близьким загиблого. Герої не вмирають!
Нагоджений медаллю “Хрест Патріота України” посмертно.
Вони йдуть у вічність, щоб захищати нас із небес.
Тарас Степанович Сороківський
Навчався Тарас у Бориславському ЗЗСО №4, після закінчення 9 класу — у Професійно-технічному училищі №7 м. Борислава за спеціальністю електрика. У 1994 році вступив до Харківського політехнічного університету. Проживав у селищі Слобожанське на Харківщині.
Тарас з 2000 року працював на Зміївській ТЕС. Був турботливим батьком і коханим чоловіком, справжнім патріотом своєї країни.
У 2014-2015 роках захищав країну в зоні проведення АТО. З першого дня повномасштабного вторгнення російської армії став до лав Збройних Сил України. 27 лютого 2023 року біля населеного пункту Козача Лопань отримав важке поранення, внаслідок підриву на вибуховому пристрої, а 20 березня помер у Харківському шпиталі.
Низько вклоняємося його подвигу! Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Захисника!
Томан Андрій Володимирович
Андрій був учасником Революції Гідності, де отримав поранення. Потім він боронив Україну від російської навали у складі бійців з АТО у 2014-2015 роках.
Загинув Герой 30 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Серебрянка, Бахмутського району, Донецької області.
У загиблого Героя залишилися дружина, маленька донечка, мама та сестра.
Указом Президента України №141/2023 “Про відзначення державними нагородами України” за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня солдата ТОМАНА Андрія Володимировича (посмертно).
Василь Мацько
Після закінчення 9-го класу ЗЗСО №5 м. Борислава Василь прийшов у Бориславський професійний ліцей здобувати професію “Електромонтжник з освітлення та освітлювальних мереж”.
Працював токарем на заводі РЕМА.
Загинув 23 листопада 2022 року у бою з окупантами на Донецькому напрямку.
Василь не встиг створити сім’ї. Самотніми залишилися мама та сестра.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку воїна нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)
Щирі співчуття рідним! Вічна пам’ять Герою!
Олег Барщик
До 2005 року проживав на вулиці Героїв ОУН-УПА поруч з нашим навчальним закладом. Тут багато років працював його батько Ігор Барщик.
У 2005 р. виїхав зі своєю родиною в Казахстан. Та після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну чоловік не зміг залишатися на чужині. Він вернувся в Україну після 17 років життя за кордоном, щоб стати на захист рідної землі. Служив у добровольчому батальйоні “Карпатська Січ”.
5 листопада Олег отримав бойове поранення, був госпіталізований, 13 листопада, приїхав у рідне місто для проходження реабілітації. Але 14 листопада 2022 року серце Олега зупинилося.
Вітко Володимир Євгенович
Володимир закінчив 11 класів ЗСО №7 м. Борислава. Після закінчення школи навчався у Бориславському професійному ліцеї за професією електрогазозварник.
Загинув у зоні бойових дій на Донеччині у с. Павлівка.
Богдан Перескоков
Богдан народився в Бориславі 22 січня 1994 року. Осиротівши в дитячому віці, проживав з бабусею в с. Ясениця-Сільна. Після закінчення 9-го класу прийшов навчатися в Бориславський професійний ліцей, де здобув професію “Оператор комп’ютерного набору; секретар керівника організації”.
З 2014 року був учасником АТО, з початку повномасштабного вторгнення підписав контракт та пішов захищати Україну.
12 вересня 2022 р. Богдан пропав безвісти на Херсонському напрямку, тіло знайшли лише за місяць.
Клятий загарбник убив батька трирічного хлопчика, дружина втратила головну опору у житті.
Багній Юрій Миронович
Народився 7 жовтня 1989 року в м. Борислав. Закінчив 9 класів ЗСОШ №3 м. Борислава. Потім здобув професію “Електрогазозварника” в Бориславському професійному ліцеї.
Юрій був учасником АТО у 2015-2016 роках, проходив службу водієм 2 гранатометного відділення взводу вогневої пдтримки 1-ї десантно-штурмової роти 1-ого десантно-штурмового батальйону.
15 травня поблизу с. Трипілля Донецької області загинув вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість та мужність. Складаємо щирі співчуття рідним і близьким! Ваш син – Герой! Герої не вмирають! Слава Україні!
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Куриляк Микола Юрійович
Захисник проживав у Бориславі, навчався з ЗЗСО №1 та в Бориславському професійному ліцеї.
Загинув Герой 23 березня 2022 року у м. Попасна Луганської області внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу. Більше року вважався безвісти зниклим. І лише 16 травня 2023 року тіло Героя повернулося до рідного міста.
Останню надію втратила сім’я Героя побачити живим сина, чоловіка та батька трьох діточок.
Нагоджений медаллю “Хрест Патріота України” посмертно.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Барщик Іван Васильович
Іван Барщик народився 24 серпня 1974 р. у селі Довге, Дрогобицького району, Львівської області.
Мешкав у селі Попелі Бориславської міської територіальної громади.
У 1992 році закінчив Бориславський професійно-технічний ліцей за спеціальністю “слюсар”.
Загинув молодший сержант 23 березня 2022 р. у м. Золоте Луганської області внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Горбатенко Андрій Олегович
Андрій народився у Бориславі 3 жовтня 2001 року і загинув у боях за Україну в на півдні України 25 лютого 2022 року. Герою був всього 21 рік. Після закінчення 9-ти класів ЗСОШ №3 прийшов навчатися в наш ліцей на професію “Кухар, кондитер, бармен”. Але не закінчивши навчання, Андрій, за прикладом батька пішов воювати в АТО. Службу проходив за контрактом у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. До слова, батько Захисника – військовий, сам росіянин, який переїхав до Борислава ще у 1988 році. Був учасником АТО у 2015-2016 роках. Брав участь у боях в Авдіївці та у селищі Зайцеве.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким! Вічна пам’ять і шана!
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Кирчей Володимир
Кирчей Володимир Іванович, народився 4-го грудня 1990 року.
З 2005 року до червня 2008 року навчався в Бориславському професійному ліцеї, де здоьув професію електромонтажника-налагоджувальника. Брав участь в антитерористичній операції поблизу населеного пункту Червоний-Жовтень, що в Луганській області. У жовтні 2016 року був демобілізований.
12 червня перестало битись серце 28-річного Володимира.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким! Вічна пам’ять і шана!
Луців Андрій Зенонович
Народився 1978 року в місті Борислав. 1994 року закінчив 9 класів Бориславської СШ № 5; 1997-го — дрогобицьке СПТУ-15, здобув професію «Слюсар-електрик з ремонту побутових машин та приладів»
З вересня 2011 по червень 2012 року навчався у Бориславському професійному ліцеї за професією електрогазозварник. До війни працював таксистом, згодом — в охороні.
Активний учасник Революції Гідності. З початком війни — доброволець 8-го окремого батальйону «Аратта» УДА. Андрій з товаришами пішов на фронт, воювали у Пісках та ДАП, у Широкиному.
21 червня 2017 року загинув у бою поблизу міста Авдіївка, внаслідок прямого влучення ворожого танку.
Після прощання у Львові похований у Бориславі 27 червня 2017-го.
У 2021 році Андрій був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), а також нагороджений медаллю «За оборону Авдіївки» (посмертно) та відзнакою УДА «За участь у бойових операціях УДА» (посмертно).
Вовк Богдан Ігорович
Богдан Вовк народився 9 липня 1969 р. в м. Дрогобичі.
Навчався в середній школі № 5 міста Дрогобича, потім у Бориславському СПТУ № 7 (зараз — Бориславський професійний ліцей), де здобув спеціальність слюсаря монтажника контрольно-вимірювальних приладів та автоматики.
У 1987—1989 роках служив у війську (Західна група військ, у Німеччині — танкові війська). Під час строкової служби нагороджений нагрудним значком «Відмінник РА». Командування військової частини офіційним листом подякувало батькам за виховання сина.
Після демобілізації закінчив училище в 1992 році і працював електромонтером вуличного освітлення.
У липні 2014-го мобілізований до лав Національної гвардії України; технік роти оперативного призначення на бронеавтомобілях, Харківська окрема бригада оперативного призначення.
14 лютого 2015-го підрозділ направлений до Дебальцевого для виконання завдання з відбиття наступу терористів. Пізно увечері проти 18 лютого під час відведення сил з району Дебальцевого група потрапила в засідку та була обстріляна зі стрілецької зброї й великокаліберної артилерії. Старший сержант Богдан Вовк зазнав численних осколкових поранень, від яких помер. Вважався зниклим безвісти. Упізнаний серед загиблих у харківському морзі. Похований 4 березня 2015-го в місті Дрогобич.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько–української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Бродяк Степан Миколайович
Народився 14 лютого 1985 року в с. Ясениця-Сільна Дрогобицького району.
Закінчив Ясеницьку середню школу та поступив у Бориславське професійно-технічне училище. У 2004 році здобув професію “радіомеханік з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури”. Після закінчення ліцею служив в армії у підрозділах спецпризначення в Кіровограді. Зводив будинок для родини, захоплювався ремонтом техніки. Дітей любив понад усе, приділяв їм щонайбільше уваги; родиною полюбляли відпочивати на природі. Мобілізації міг уникнути — мав проблеми зі здоров’ям.
В серпні 2014 року мобілізований, командир відділення, 80-та окрема аеромобільна бригада. Загинув у бою з диверсійною групою терористів, коли разом із побратимами біля села Цвітні Піски забезпечував відхід українських військ у Слов’яносербському районі трасою.
Залишились дружина Мар’яна, 6-річна донька Вікторія та 1-річний син Сергій. 1 вересня 2014 року Вікторія пішла до школи без батька; згодом з’ясувалося — назавжди.
Похований 12 вересня 2014 року в Ясениці-Сільній на почесному місці біля Храму Різдва Пресвятої Богородиці.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Висловлюємо співчуття рідним і близьким! Вічна пам’ять і шана!
