Сторінка пам’яті

Цихоцкий Ігор Володимирович

Ігор Володимирович народився 25 січня 1970 року в Бориславі. Навчався у школі №4, а згодом – у ПТУ-7, де здобув фах слюсара контрольно-вимірювальних приладів і апаратури. Все своє життя він присвятив військовій справі, розпочавши службу ще в Бориславській частині. Після виходу на військову пенсію не зміг стояти осторонь і став на захист рідної землі. Служив у 24-тій окремій механізованій бригаді.

19 березня 2025 року підрозділ, у якому він воював, потрапив під ворожий артилерійський обстріл у районі Часового Яру Донецької області. Тоді з ним було втрачено зв’язок. Нещодавно підтвердилася трагічна звістка – Ігор Цихоцкий загинув.

Для громади, рідних, друзів і всіх, хто знав Ігоря, ця втрата є непоправною.
У Героя залишилися донька та брат.

Тупичак Іван Іванович

Іван Тупичак народився 1 квітня 1977 року у місті Борислав, Львівської області.

Навчався у ЗЗСО №1. Згодом переїхав до села Довге Гірське, де закінчив місцеву школу. Повернувшись у Борислав, здобув освіту в Бориславському професійному ліцеї.

Працював на різних роботах.

На захист України став 8 січня 2025 року, служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

Іван загинув 15 березня 2025 року поблизу населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області рф.

Піхоцький Василь Володимирович

Василь народився 10 травня 1979 року в селі Ясениця-Сільна, де закінчив місцеву школу. Здобув професію зварювальника в Бориславському професійному ліцеї. Після навчання проходив строкову службу в лавах Національної гвардії України. Був приватним підприємцем.

4 травня 2022 року Василь добровольцем став на захист України. Служив у складі 115-ї окремої механізованої бригади, воював на Херсонському напрямку в штурмовому загоні “Дика качка”. Побратими дали йому позивний “Тато”, адже він завжди дбав про своїх бойових товаришів, підтримував їх і допомагав у найважчі моменти. Василь був відважним воїном, який чудово володів військовою справою та мав численні нагороди. Завжди знаходив вихід у складних ситуаціях, ніколи не залишав поранених чи загиблих побратимів на полі бою. Сам неодноразово зазнавав тяжких поранень і контузій, що зрештою сильно підірвало його здоров’я.

Серце воїна зупинилося в зоні бойових дій біля населеного пункту Лиман Донецької області.

У Захисника залишились дружина, донька, батьки, сестра, племінник та похресниця, швагер та тітка. Складаємо щирі співчуття рідним та близьким Василя.

Бутим Василь Володимирович

Василь Бутим народився 12 січня 1995 року в селі Новий Кропивник Львівської області.

Навчався в Новому Кропивнику, Перепростині та Підбужі. Опанував професію електрогазозварювальника в Бориславському професійному ліцеї.

Став на захист України в жовтні 2024 року, служив у 155-й окремій механізованій бригаді імені Анни Київської.

Василь загинув 21 січня 2025 року під час виконання бойового завдання по стримуванню російської агресії на позиціях поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області.

Герич Василь Степанович

Василь Герич народився 12 квітня 1973 року в селі Майдан Львівської області.

Середню шкільну освіту здобув в Рибницькому ЗЗСО І-ІІ рівнів, опісля навчався в Бориславському профеійному ліцеї.

Став на захист нашої держави у березні 2022 року. Був помічником гранатометника 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення Західного ОТО.

Василь помер 18 грудня 2024 року під час проходження лікування.

Андрушків Юрій Михайлович

Народився Юрій Андрушків 12 травня 1980 року в Бориславі. Навчався в Бориславській гімназії №6, а потім – у Бориславському професійному ліцеї.

Вступив до лав Збройних сил України та віддано захищав український народ. Юрій служив кулеметником. 17 грудня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії на позиціях поблизу населеного пункту Волкове Донецької області. Юрій Андрушків ціною свого життя стояв на варті незалежності України. Його згадують друзі та близькі, як скромну та тиху людину. Він піклувався про рідних та хоробро справлявся з життєвими негараздами.

Бассараб Василь Ігорович

Василь народився 14 січня 1991 року в Бориславі. У ранньому дитинстві він разом з батьками переїхав до села Уріж, де і проживав. Навчався в місцевій школі. Продовжив навчання в Бориславському професійному ліцеї. В цивільному житті Василь працював у перевізній компанії.

У квітні 2023 року Василь долучився до лав Національній гвардії України, ставши на захист рідної країни. Він віддано боровся за кожен клаптик нашої землі, був нагороджений відзнакою Президента “За оборону України”.

13 грудня 2024 року перестало битись серце нашого земляка Захисника України Бассараба Василя Ігоровича.

Захисник був люблячим сином, братом та турботливим татом. У Василя залишилась мати, брат та маленька донечка.

Качаєв Роман Миколайович

Роман народився 11 лютого 1981 року в місті Бориславі. Навчався у ЗЗСО №4. Згодом здобув професію зварювальника в Бориславському професійному ліцеї.

Відразу після повномасштабного вторгнення, попри те, що був знятий з військового обліку, він прийшов до військкомату, аби стати на захист рідної землі. Спершу його не хотіли мобілізувати, але наполягаючи на своєму, 28 лютого 2022 року Роман таки пішов на фронт.

Він воював у складі 63-ї окремої механізованої бригади. Рік тому, отримавши контузію та поранення, лікувався в Дніпрі, але після відновлення повернувся до побратимів. Став командиром взводу, демонструючи мужність і непохитність у боротьбі за свободу України.

Загинув Роман Качаєв 25 листопада 2024 року внаслідок мінометного та танкового обстрілу в районі населеного пункту Торське на Донеччині.

У Романа залишились мама та дев’ятирічна донька, яка втратила найдорожчого батька.

Його відданість, патріотизм і жертовність назавжди залишаться у нашій пам’яті.

Слава Україні! Слава Героям!

Чижик Віктор Олександрович

Віктор народився 28 квітня 1993 року у Бориславі. Навчався у Бориславському ЗЗСО №3, пізніше – у Бориславському професійному ліцеї здобув професію оператор комп’ютерного набору. Віктор став до лав Збройних Сил України у вересні 2023 року, служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила. У квітні 2024 року отримав поранення. Після лікування в госпіталі перебував вдома. Помер 22 листопада 2024 року за трагічних обставин.

У Захисника залишилися дружина, двоє дітей, мама, тато та сестра. Складаємо щирі співчуття рідним і близьким, всім, хто знав Віктора.

Бегей Мар’ян

Мар’ян Бегей народився на Чорнобаївщині, навчався у Тимченківській середній школі. Потім – у Бориславському професійному ліцеї здобув професію кухаря.

Працював у Черкасах на Черкаському заводі автохімій на посаді пакувальника-укладальника готової продукції. Згодом – охоронником у місцевих супермаркетах.

Був призваний по мобілізації. Проходив військову службу на посаді водія-електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу десантно-штурмового батальйону.

Вірний військовій присязі, загинув у бою в районі Донецької області. Був похоронений в Черкасах.

Кулик Ростислав Валерійович

Ростислав народився 5 липня 1989 року. Навчався у Бориславі у закладі загальної середньої освіти №4, згодом — у Самбірському професійному політехнічному ліцеї на слюсаря з ремонту автомобілів. Потім Ростислав здобув професію оператора комп’ютерного набору в Бориславському професійному ліцеї. Працював в охороні Нафтогазовидобувного управління “Бориславнафтогаз”.

Він героїчно боронив Україну і віддав своє життя за її свободу та незалежність 21 вересня в районі населеного пункту Обухівка Кореневського району Курської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Ростислава.

Вічна пам’ять і шана Герою!

Голубінка Степан Богданович

Степан народився 19 березня 1981 року. Навчався в Ясенице-Сільнянській школі, а потім здобув професію елктрогазозварника у професійно-технічному училищі №7 (1996-1999 рр.). Працював на пилорамі.

Степан змалечку зіткнувся з тягарем життєвих випробувань. У 15 років він разом із сестрою та братом, який мав інвалідність, залишились без батька. Відтоді молодий хлопець перейняв на себе всі чоловічі обов’язки в родині. У 24 роки його спіткала ще одна важка втрата – смерть матері. Незважаючи на це, Степан виріс людиною з добрим серцем, завжди був готовий допомогти іншим.

Коли на нашу землю прийшла війна, Степан Голубінка без вагань став на захист України. Особливою гордістю для Степана була його донька, яку він безмежно любив і заради якої мріяв повернутися з війни додому живим і здоровим.

28 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області, Степан трагічно загинув, захищаючи рідну землю від агресора.

Приносимо щирі співчуття родині і всім близьким загиблого Героя!

Лесик Роман

Воїн народився 26 лютого 1975 року у Дрогобичі, проживав на вулиці Горішня Брама. Навчався у ЗОШ №5, згодом здобув професію кухара у ПТУ №7 м. Борислав. По завершенні навчання Роман пройшов службу в армії, у внутрішніх військах, в м. Дніпропетровськ.

На роботу Роман здебільшого їздив за кордон. Однак з початку повномасштабного вторгнення ворога на українські землі – 2 березня 2022 року Роман поповнив лави Збройних сил України – у складі державної прикордонної служби та був переведений у Донецький прикордонний загін.

Роман Лесик увесь час перебував на передових позиціях фронту, оберігаючи рідну землю від ворога та сумлінно виконуючи бойові завдання з захисту рідної країни.

Роман загинув під час виконання бойових завдань з захисту України від ворога 16 вересня 2024 року.

У полеглого захисника залишились мати, дружина, донька, брати та сестри.

Іонов Петро Іванович

Петро Іонов народився 20 липня 1991 року у місті Борислав Львівської області.

Виховувався в дитячому будинку “Оріана”. Навчався у закладі загальної середньої освіти №3, згодом — у Бориславському професійному ліцеї.

Службу проходив у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Був стрільцем-снайпером мотопіхотного відділення.

Петро загинув 12 серпня 2024 року у Бахмутському районі на Донеччині.

Кутерещин Тарас Зіновійович

Тарас Кутерещин народився 29 вересня 1992 року у місті Борислав Львівської області.

Навчався в Бориславській ЗОШ №1. Закінчив Інститут підприємництва та перспективних технологій Національного університету “Львівська політехніка”, пізніше – Бориславський професійний ліцей.

Тарас загинув 1 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Північне Бахмутського району на Донеччині.

Фрицький Володимир Олегович

Володимир Фрицький народився 27 жовтня 1988 року у місті Борислав Львівської області.

Навчався в Бориславському ЗЗСО №3, здобув фах електрогазозварювальника в Бориславському професійному ліцеї.

Він став на захист України в червні 2022 року, служив у 144-ій окремій піхотній бригаді.

Володимир загинув 23 червня 2024 року поблизу населеного пункту Сокіл Покровського району Донецької області. Прощання відбулося 8 лютого 2025 року.

У Захисника залишились дружина, син, донька та три сестри.

Левчук Андрій Степанович

Андрій Левчук народився 18 березня 1995 року у місті Борислав Львівської області.

Навчався в Бориславському ЗЗСО №8, потім здобув професію кондитера в Бориславському професійному ліцеї. П

рацював у Львові у кондитерській компанії “SHOco”. За словами рідних, він дуже любив свою справу і відзначався високою майстерністю, а його кондитерські вироби продавали навіть у Франції. Також був фотомоделлю, що стало ще одним проявом його творчості.

Андрій став на захист України в червні 2023 року, служив у лавах 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.

Андрій загинув 16 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області. Тривалий час вважався безвісти зниклим. Прощання відбулося 31 січня 2025 року.

У Захисника залишились мати, батько, брат та сестра.

Олійник Роман Олегович

Роман Олійник народився та виріс у Бориславі. Навчався у закладі загальної середньої освіти №7. У 2005-2008 рр. здобував професію оператора комп’ютерного набору в Бориславському професійному ліцеї. Потім продовжив навчання в технікумі.

На військову службу був призваний у травні 2023 року. Дуже швидко Роман здобув повагу серед побратимів і став командиром підрозділу. Загинув 31 травня на Горлівському напрямку Донецької області під час мінометного обстрілу та обстрілу з великокаліберного кулемета. У Героя залишилися батьки та сестра.

Війна триває, кожного дня забираючи невинні життя. Невимовний біль сповнює серця. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, всім, хто знав Романа. Вічна та світла пам’ять нехай залишиться у наших серцях.